» » Доказова медицина: основи та принципи

Доказова медицина: основи та принципи

За останні кілька десятиліть значно зросла роль такого напрямку у сфері охорони здоров'я, як доказова медицина. Тим не менш, це не нове явище. Головні принципи доказової медицини сформувалися у Франції понад 150 років тому.

Розвиток напрямку

Доказова медицина: основи та принципи
В ті часи медична практика була слабо пов'язана з наукою. Для лікарів великий інтерес представляли відомості про патофізіологічних механізмах. Якщо вдавалося виявити причину захворювання, то лікування полягало в тому, щоб усунути причини. Такі методи давали можливість ефективно боротися з інфекціями та іншими головними причинами захворювань і високого рівня смертності. Використання принципів лікування доказової медицини на території Сполучених Штатів Америки, СРСР і інших країн Європи в XX столітті дозволило значно збільшити тривалість життя людини.

Труднощі досліджень

Тим не менш, в середині 70-х років ХХ століття прогресивний розвиток системи охорони здоров'я на території СРСР призупинилося. На території США вдалося домогтися певних успіхів у цій області, проте це виявилося можливим лише завдяки великим інвестиціям. Наприклад, різні дослідження, які були спрямовані на відновлення коронарного кровотоку в міокарді, суттєво допомагають полегшити симптоми у разі ішемічної хвороби серця. Однак витрати при цьому величезні в порівнянні з отриманим ефектом від лікування. В середньому, кожна ангіопластика допомагає підвищити тривалість життя людини менше, ніж на 1 %.


Основи

Доказова медицина: основи та принципи
Однією з основ доказової медицини є твердження, що лікареві необхідно максимально обережно і уважно підходити до прийняття рішення. Воно повинне бути виваженим і усвідомленим. Доказова медицина жодним чином не замінює собою клінічних суджень. Найчастіше пацієнти, історії хвороби яких публікуються, істотно відрізняються від звичних хворих. Іноді ця різниця настільки велика, що лікар повинен шукати власні рішення боротьби в кожній конкретній ситуації. Більше того, кожен пацієнт може віддавати перевагу певному типу лікування, незважаючи на те, що йому можуть повідомити про більш ефективне і корисне способі. Хоча, як показує практика, не завжди правильно спиратися тільки на особистий досвід. Найуспішніші лікарі доказової медицини застосовують як персональний клінічний досвід, так і результати численних досліджень своїх колег.

Вплив сучасних технологій

Незважаючи на те, що користь і важливість доказової медицини були сформовані більше 150 років тому, даний розвиток цей напрям зміг отримати лише щодо недавно. Після того, як з'явився легкий і швидкий доступ до всесвітньої мережі Інтернет, лікарі змогли за короткий час отримувати й вивчати необхідну медичну літературу, в якій містяться результати різних клінічних досліджень. Також змінився стиль досліджень. Стали з'являтися мета-аналізи доказової медицини. Це дослідження схожих між собою аналізів, результати яких перевіряються разом за допомогою особливих статистичних методів. Таким чином підвищується практична значимість отриманих висновках. Структура наукової роботи передбачає також можливість отримати максимально розгорнуту відповідь на поставлене питання.

Завжди потрібно вдосконалюватися

Доказова медицина: основи та принципи
Знання, отримані під час навчання лікарем, поступово забуватися. Нинішня система післядипломної безперервної освіти, яка діє в Європі, Росії, США, малоефективна. Згідно з проведеними дослідженнями, лікар не може застосувати у своїй практиці відомості, одержані під час класичних лекцій. Тим не менш, проведення різних конференцій, на яких обговорюються конкретні випадки з практики лікарів, сприяють кращому засвоєнню матеріалу. Інформація, яка була використана для лікування хворих власних, набагато краще утримується в пам'яті, ніж теоретична база.

Які зміни відбуваються?

Завдяки зростанню популярності доказової медицини відбулося декілька змін у системі охорони здоров'я Сполучених Штатів. Зокрема, це відноситься до тактики лікування пептичної виразки, гіпертонії, ревматоїдного артриту. Так, наприклад, у студентські роки майбутніх лікарів вчили, що у випадку кровоточить пептичної виразки потрібно промивати шлунок з використанням крижаної води. Такий спосіб лікування був запропонований гастроентерологами давним-давно і вважався загальновизнаним. Додатково хворим призначалося щадна дієта. Проте в результаті проведених досліджень з використанням сучасних методик у центрах доказової медицини вдалося встановити, що дані типи лікування не несуть якої-небудь користі. І сьогодні така методика більше не застосовується.

Більш того, кількість операцій, які проводяться для профілактики загострень виразкових захворювань, істотно зменшилася. До цього вдалося досягти завдяки ефективному використанню препаратів, які пригнічують утворення кислот, а також за допомогою антибіотиків і ефективної терапії, заснованої на результатах клінік доказової медицини.

Нові рішення

Доказова медицина: основи та принципи
Приблизно 15 років тому препаратами для лікування ранніх стадій ревматоїдного артриту були нестероїдні протизапальні засоби. Прогресування захворювання вимагало включати в схему лікування та кортикостероїди. Сучасні препарати під назвою імуносупресори використовувалися винятково у випадках, коли патологічний процес зайшов вже достатньо далеко. Це пов'язано з високою токсичністю препарату. Дослідження, які проводилися в центрах доказової медицини, показали, що якщо застосовувати імуносупресори на ранній стадії патології з високою часткою обережності і ретельним наглядом з боку лікаря, то можна отримати кращі результати, що допоможе сповільнити розвиток ревматоїдного артриту. Використання таких препаратів дає можливість відмовитися зовсім або, як мінімум, частково від кортикостероїдів. Адже вони, як відомо, мають ряд побічних ефектів (психічні порушення, виразкова хвороба, катаракта, тощо).
Тому сьогодні багато пацієнтів з ревматоїдним артритом на ранніх стадіях захворювання отримують лікування у вигляді "Метотрексату або подібних препаратів. Відгуки про доказовій медицині переважно позитивні, адже методики в цьому випадку завжди максимально продумані і виважені.

Лікування гіпертонії

Доказова медицина: основи та принципи
Боротьба з гіпертонією має велике значення, адже це захворювання широко поширене не лише у нас, але і у всьому світі. Існує безліч ефективних способів лікування, які дозволяють значно знизити кількість ускладнень і відсоток смертності. Тим не менш, на превеликий жаль, це захворювання часто лікують неадекватно. Основні способи зниження підвищеного артеріального тиску спрямовані не на те, щоб полегшити симптоми гіпертонії, а на те, щоб зменшити ймовірність інсульту, інфаркту міокарда або ниркової недостатності. Що ж стосується симптоматичних ефектів, то вони мінімальні для хворого і полягають лише в тому, щоб зняти помірні головні болі або запаморочення. Більш розповсюдженою є ситуація, коли пацієнт з гіпертонією без симптомів скаржиться на певні побічні ефекти, які проявляються внаслідок вживання антигіпертензивних препаратів (нудота, запаморочення, зниження апетиту, депресивні стани, імпотенція). Одним з перших лікарських засобів, яке використовувалося при гіпертонії, був "Гідрохлоротіазид". Добова доза становила до 150 міліграмів на добу. Підвищений тиск, який є основною причиною розвитку багатьох серцево-судинних ускладнень, з використанням цього препарату виходило ефективно знизити. Лікарі вірили, що це дасть можливість відстрочити поява у хворих ряду побічних ефектів. Відносно недавно, на підставі теорії доказової медицини, яка приділяє велику увагу вирішенню практичних проблем, були проведені аналізи, які дозволили подивитися на проблему використання "Гідрохлоротіазиду" з нової сторони. В результаті вдалося встановити, що хворі, які застосовували препарат у зазначеному дозуванні, вмирали раніше, ніж ті, які навіть не лікувалися за допомогою цього засобу. Можна зробити висновок, що побічну дію препарату, було вище, ніж позитивний ефект від нього. Аналізи показали також, що даний засіб при дозі від 125 до 25 мг на добу не тільки допомагає стабілізувати артеріальний тиск, але і дійсно впливає на зниження рівня смертності. Важливо відзначити, що необхідність коригувати дозування з'явилася тільки після того, як були отримані результати лікування доказової медицини.

Що може завадити?

Варто визнати той факт, що на шляху представлених перетворень часто зустрічається безліч перешкод. Буває так, що найбільш оптимальні дозування ліків просто відсутні на полицях аптек. Досі трапляються випадки, коли "Гідрохлоротіазид" продається тільки в упаковках по 50 мг, а 125 або 25 мг відсутні. Основна проблема в тому, що більшість корисних препаратів або зовсім відсутні у продажу, або вони занадто дорогі.

Лікування малюків

Доказова медицина: основи та принципи
Існує ряд проблем, пов'язаних зі здоров'ям маленьких дітей, їх дослідження є вкрай актуальними для низки країн. Наприклад, на території Росії поширені два діагнозу, а на теренах США існує зовсім інший підхід: це стосується перинатальної енцефалопатії та внутрішньочерепної гіпертензії у новонароджених дітей. Однією з головних причин можна назвати вплив токсинів, гіпоксію і різні вірусні інфекції. Тим не менш, частіше за все етіологія даного ураження залишається невідомою навіть після всебічного обстеження. Нерідко трапляється, що у невеликої кількості дітей розвиток гідроцефалії або внутрішньочерепної гіпертензії пов'язано з пухлиною головного мозку або тяжкою травмою. На території Казахстану і Росії такий діагноз ставиться набагато частіше, в той час як симптоми і дані використовуваних методик не є підставою для таких висновків на території США.

Гранична обережність

Доказова медицина: основи та принципи
Багатьом дітям, які спостерігалися в країнах СНД, були поставлені ці діагнози. Тим не менше, більшість з них під час обстеження, на думку лікаря, вважалися цілком здоровими. Причому, таким пацієнтам часто призначалися тривалі курси лікування. Але де докази того, що ці діти отримували користь від представленої терапії? Побутує думка, що такі пацієнти відчувають себе набагато краще без застосування призначених медикаментів. Більш того, деякі засоби можуть зашкодити дитячому організму. Проведені дослідження дозволяють визначити ступінь ефективності для дітей з такими діагнозами і є вкрай важливими для розвитку педіатричної практики.
146